Рідна мова – життя духовного основа

 Підготувала: Г.М.Гонтаренко

 1.   О слово рідне! України слава! 

 

Богдана мудрість і Тараса заповіт.
І гул століть, і сьогоденнягомін
В тобі злились, як духу моноліт.

 

2.                О слово рідне! Подарунокмами!
Іпісняніжна, і розрада нам!
Я всім на світіподілюся з вами,
Та слова рідногонікому не віддам

 

 

3.                Мова моя українська,
Батьківська, материнська,
Я знаю тебе не вивчену –
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морівпокликану
Не з словниківнасмикану

 

4.                Ти у меніізкореня,
Полеммені наговорена,
Дзвоном коси накована,
В чистійводі смакована.

 

5.     Мова кожного народу

неповторна і — своя;

в ній гримлять громи в негоду,

в тиші — трелі солов’я.

 

6 . На своїй природній мові

І потоки гомонять;

Зелен-клени у діброві

По-кленовому шумлять.

 

7.      Солов’їну, барвінкову,

Колосисту — на віки —

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

 

8.      Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас,—

Бо ж єдина — так, як мати,—

Мова в кожного із нас.

 

9.      Нерідкощезустрічаютьсятакі люди, як у гуморесці Павла Глазового„Кухлик”.

А,      Дід приїхав із села,
Ходить по столиці.
Має гроші – не мина
Жодної крамниці.
Попросив він:

Д.     - Покажіть
Кухлик той, що з краю.

А.   Продавщиця:

П.     - Што? Чєво?
Я не панімаю.

Д.     - Кухлик, люба, покажіть,
Той, що збоку смужка.

- Да какой же кухлікздєсь,
Єслі ето кружка!

А. Дід у руки кухлик взяв
І насупив брови:

Д.     - В Україні живете
Й не знаєте мови…

А.    Продавщиця теж була
Гостра та бідова.

П.     - У мєняєсть свій язик,
Ні к чєму мне мова.
А.     І сказав їй мудрий дід:

Д.     - Цим пишатися не слід,
Бо така сама біда
В моєї корови:
Має, бідна, язика
– І не знає мови!

 

10 .    Я знаю силу слова –

         воно гостріш штика

         І швидше навіть кулі,

         не тільки літака.

 

11.  Воно проміння швидше,

         в нім – думка й почуття

         воно іде в народи

         для вічного життя…

 

12.  Т.Г.Шевченкосвоїмвеличезним талантом розкривневичерпнібагатстванародноїмови, осягнувїї, і як ніхто, розкривчудову, чарівнумузикуукраїнського слова:

 

13.              Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос –
Більшнічого.
А серцеб’ється – ожива,
Як їхпочує!...

 

14.              Боже, Отче милостивий,
Ти нам дав ту мову красну,
Поміж мовами найкращу,
Нашу рідну, нашу власну.

 

15.              Тою мовою співала
Нам, маленьким, наша мати,
Тою мовою навчала
Тебе, Боже, прославляти.

 

   Поможи, Небес Владико,
Хай буде по Твоїй волі,
Щоб та мова гомоніла
Вільно: в хаті, церкві, в школі.