Формування
здоров’язберігаючої компетентності першокласників


                                                                                           Підготувала:

                                                                                        Коваленко О. В.

   Багато педагогів стверджують, що нинішні діти змінилися, причому не на краще. Але, напевне, вони забувають, що суттєво змінився світ, у якому ми живемо.

   Останніми роками до школи приходять зовсім інші діти. Сучасні першокласники комунікабельніші, практичніші, менш боязкі і, разом з тим, конфліктніші, ніж їхні попередники, не мають навичок спільної роботи.

   На жаль, часто до школи приходять діти, «перевантажені» зовнішньою мотивацією, з неадекватною самооцінкою, підвищено збудливі. Багатьом молодшим школярам властива агресивність (причина — страх бути ображеним),
запальність, гарячкуватість. Пасивність поведінки маленьких учнів наразі досить
часто пояснюється малим досвідом спілкування, невмінням звертатися до
дорослого, побоюванням отримати його негативну оцінку.

    Першокласниками тепер стають діти в шестирічному віці. І вони, якою
б спрощеною не була навчальна програма, можуть опинитись у стані психоемоційної
напруженості через фізичну непідготовленість до пропонованого навчального
навантаження, завищених очікувань з боку батьків, негативної оцінки вчителя,
мимовільно вираженої в неконтрольованій репліці або неусвідомлюваному погляді.

    Особливу увагу слід приділити правильному
дозуванню навантаження. Шестилітки набагато швидше втомлюються, ніж семилітні
діти. Вони втомлюються просто від тривалого сидіння за партою, навіть якщо при
цьому немає особливого розумового навантаження.

   Якщо ж
таке навантаження є, утома стає ще більш помітною. Це пов‘язано з віковими особливостями роботи центральної
нервової системи.

   Тому для шестиліток і встановлено
35-хвилинний урок із двома фізкультпаузами, які бажано проводити на 10-й та
20-й хвилинах уроку.

   Протягом
уроку обов’язково слід проводити динамічні паузи. У дослідженнях зі шкільної гігієни пропонується такий варіант: 3 хв. після 12—15 хв.
уроку і 2 хв. — десь після 20 хв. Однак це лише один із можливих підходів. Треба вчасно помічати спад інтересу, працездатності
дітей, враховувати провідну діяльність на уроці, не переривати фізкультурними
вправами незавершену роботу.

   У
фізкультурних паузах треба протягом дня цілеспрямовано навантажувати й
розслабляти різні групи м’язів дітей, особливо плечей,
спини, тазостегнових суглобів; обов’язково слід давати відпочинок очам,
практикувати імпровізацію рухів під музику, пропонувати дітям відтворити типові
рухи звірят.

   Виходячи
з аналізу уроків із різних предметів, можна порадити в
перші місяці навчання розпочинати кожний урок організаційним мобілізуючим
вступом.

Наприклад:

 Вже дзвінок нам дав
сигнал,

 Працювати час настав!

 Тож і ти часу не гай,

 Працювати починай.

 * * *

Ось закінчено урок,

 І дзвенить для вас дзвінок!

 Працювали добре,
друзі.

 Відпочиньте по заслузі! 

 

РИТМІЧНІ
ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКИ

 Ритмічні фізкультхвилинки — це будь-які добре
відомі вправи, які виконуються під супровід музики або
текст вірша. Малюки люблять ритмічні рухи під музику,
до того ж у них ще немає відчуття сором’язливості. Важливо навчити дітей
кількох нескладних рухів і їхніх комбінацій, щоб вони могли порухатися
самостійно. Для цього вчителю потрібно продумати проведення кількох музичних
пауз на уроках і на перервах упродовж навчального дня.

 

ДИХАЛЬНІ
ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКИ

 Такі фізкультхвилинки краще проводити під музичний супровід. В.М.Бехтерєв довів, що під час
слухання спокійної музики дихання людини стає глибоким і рівномірним, а
гармонійне співзвуччя уповільнює пульсацію крові.

 «М’яч». Уявіть, що у вас в
руках м’яч. Зробіть глибокий вдих і виконайте команду
«М’яч пробитий» — зі звуком «с-с-с» починайте
випускати потроху повітря з легенів, одночасно показуючи руками, як зменшується
м’яч.

 До дихальних вправ належать і різні звуконаслідування.

 «Машинка». Робота губ, гудіння
губами, тріск — чим противніше, тим краще (на усмішці
м’язи розтягуються).

 «Ракета». На різні
склади з рухом рук, «ушу, уше, уши» — згладжувати регістр — опора на дихання,
«у» — вниз вдих якнайнижче і до самого верху — ультразвука.

 

ЗОРОВІ
ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКИ

 Вправи, регулярне тренування очей дуже важливі
для збереження і поліпшення зору, профілактики
короткозорості та інших захворювань очей. Щоб знятинапруженість
в очах, необхідно:

 • кожні 1—2 години переключити зір: дивитися вдалину 5—10 хвилин;

 • заплющити очі для відпочинку на 1—2 хвилини;

 • виконати 4—5 простих вправ, що залучають до
роботи великі групи м’язів.

 Масаж очей.

 Хороший вплив на циркуляцію крові і на нерви
має погладжування заплющених очей, вібрація, натискання, масаж долонею і легка
розминка. Найпоширеніший спосіб масажу двома пальцями — вказівним і середнім —
у вигляді вісімкоподібного руху. Нижнім краєм ока рух до носа, верхнім краєм
ока — над бровами. Такий рух повторюється 8—16 разів.

 

Оченята роблять вправи:

 Вліво, вправо, вліво,
вправо.

 Потім вгору, потім
вниз

 Оченятами дивись!

 Широко відкрию очі,

 Роздивлюсь усе охоче.

 отім мружусь наче
киця,

 заплющую очиці!

 А тепер нове завдання

 - Оченятам тренування:

 Раз — дивлюсь у далечінь,

 Два — в долоньці відпочинь.

 

ПАЛЬЧИКОВІ ВПРАВИ

 Перед тим як що-небудь малювати або писати в
зошиті, рекомендується виконувати пальчикову гімнастику, готувати руки до
роботи. Учитель показує вправу та декламує. Пальці рук
стискаються і розтискаються

 

Раз, два, три, чотири

 - Ми писати захотіли.

 П’ять, шість, сім,
вісім

 - Зараз ми усе напишем.

 

РЕЛАКСАЦІЙНА ПАУЗА

 Звучить аудіозапис
голосів пташок

 - Мандруємо ми далі. Нелегка дорога наша.
Мабуть, треба відпочити. Голівки на парти схилимо, оченята всі закриємо… А навколо ліс, багато квітів, метелики яскраві літають над
квітами, голосно щебечуть пташки, а сонечко своїми промінчиками лагідно
зігріває все навколо. Відкривайте, діти, Очі. Скажіть. Будь ласка. Як одним словом назвати те. Що ми побачили у лісі?

 Звучить магнітофонний запис із дзюрчанням води

 - А тепер, дітки, схиліть голівки на парти і
заплющте оченята…

 Ми підійшли до озера…
водичка у ньому чистенька, мов скло. На озері плавають
лебідь з лебідкою. А біля них – маленькі лебедята. Ми придивилися і побачили,
що вони не просто плавають, а танцюють на воді поміж
білого латаття. Яке це рідкісне за своєю красою
видовище… піднімайте голівки. Продовжуємо працювати.

 

 Арт — терапія

Арт-терапія – це метод
впливу на емоційний та фізичний стан людини за допомогоюрізних
видів художнього та вжиткового мистецтва (малювання, живопису, ліплення тощо).
Завдання арт-терапії полягає у використанні людиноюрізноманітних
образотворчих матеріалів з метою вираження змісту свого внутрішнього світу.
Існують такі різновиди арт-терапії: кольоротерапія, музикотерапія,
фольктерапія,казкотерапія ,ігрова терапія та ін.

А) КОЛЬОРОТЕРАПІЯ

З самого народження
кожного з нас оточують кольори, що виявляють вплив на організм, нервову систему
та психіку людини, налаштовуючи його в унісон з оточуючим світом. Колір значно впливає на нас: притягує нас і до нас, змушує
робити покупки та викликає різноманітні емоції. Зумовлює раптові почуття і
навіть фізіологічні реакції, від припливу крові до почуття холоду. Колір може навіть лікувати.

Також колір може передавати риси характеру та стан:

• темно-синій -
концентрація на внутрішніх проблемах, потреба в спокої, самоаналіз.

• Зелений – рівновага, незалежність, впертість, прагнення до безпеки.

- червоний – сила
волі, ексцентричність, направленість у зовнішній світ,
агресія (якщо червоного забагато), підвищена збудженість, активність.

- Жовтий – добрі
емоції, безпосередність, цікавість, оптимізм.

- Фіолетовий –
фантазія, інтуїція, емоційна та інтелектуальна зрілість.

- Коричневий –
відчуття, фізичний дискомфорт, незручність, часто неприємні емоції.

- Чорний –
пригніченість, протест, справжня потреба в змінах

- Сірий – відсутність
кольору, апатія, бажання піти, не помічати нічого, що
тривожить.

На окремих уроках доцільним є використання «Барвопису» , в якому діти
позначають відповідним кольором свій настрій після різних видів роботи . Це
дасть змогу вчителю підбирати до уроку завдання, які більше подобаються
дітям,які викликають у них радість, задоволення.

Б) ФОЛЬКТЕРАПІЯ

Фольклор є ідеальною
платформою для розвитку усіх органів чуття, пам’яті, уваги, волі, а також базою
для формування культурно-естетичного сприйняття як свого, так і інших народів.Фольклорна арт-терапія – це природна система, заснована на
засадах, створених нашими предками, що забезпечує здорову взаємодію людини з
навколишнім світом, людьми та із собою.

Хороводи – один з
найдавніших видів народного танцювального мистецтва.

Рухи українського народного танцю діагностичні, вони показують нам, що людина
розкута і щира.

Танцювальна музика
навіює гарні думки, а отже, поліпшується настрій, наповнює духовністю —
депресій не буде. Доцільним є проведення хвилинок-
«таночків». Діти дуже люблять такий вид відпочинку. Вони
співають, виконуючи певні рухи.

В) МУЗИКОТЕРАПІЯ

Ліками, які слухають -
називають музикотерапію. .

Для слухання музики
слід використовувати тільки ті твори, які подобаються абсолютно всім дітям та які їм знайомі. До музикотерапії відносяться: робота
з голосом (вокалотерапія), використання музичних інструментів, створення
музичних творів, робота зі створеними музичними творами, «лікарська
музика».

 Г) КАЗКОТЕРАПІЯ

Казкотерапія – це
самий древній спосіб терапії, який виник майже тоді, коли люди навчилися
розмовляти. Загальна ідея цього прийому полягає в тому, що дитина бачить себе
на місті головного героя, живее разом із ним , вчиться
на його помилках. Тобто людина з раннього віку за допомогою казок навчається
примиряти на себе різні ролі: поганих та добрих
героїв, творців та знищувачів, бідняків та багачів. Дитина яка часто слухає
казки стає більш уважною, витриманою.

   Для казкотерапії казки підбирати треба
різні: народні, авторські, сучасні, спеціальної розробки, психокорекційні,
притчі, міфи, легенди, філософські казки та багато інших.
Можливі варіанти

– придумати казку
самостійно, або колективно разом із дітьми,

 Малювання за
мотивами казки (

 Обговорення
поведінки і мотивів дій персонажу ( обговорення цінностей:добре-погано)

 Інсценізація
окремих епізодів казки ;

 Творча робота
над казкою ( дописування, переписування, заміна героїв,тощо)

 розігрування
казкових вистав;

 виготовлення
ляльок;

Д) Ігри та ігрова
терапія

Гру традиційно
зв’язують з дитинством. Переступаючи шкільний поріг,
дитина починає процес навчання. Але ігрова діяльність продовжується, хоча
змінюється її характер. Тапер гра допомагає розв’язати задачірізної важкості, формувати нові необхідні вміння та навички.

Роль гри у молодшому
шкільному віці велика ще тому, що у процесі ігрової діяльності наряду з
розумовим розвитком здійснюється й фізичне, естетичне, моральне виховання.
Виконуючи правила гри, учні привчаються зосереджуватися, контролювати свою поведінку, в результаті чого виховується воля,
формуються дисциплінованість, вміння робити за планом, приходити на допомогу
один одному.

 

ВИСНОВОК.

  Отже, сучасний урок має бути здоров’язберігаючим, здоров’яформуючим,
здоров’язміцнюючим, спрямованим на формування позитивної мотивації на здоровий
спосіб життя, учити культури здоров’я на засадах розвитку життєвих навичок.
Такий підхід до сучасного уроку зобов’язує вчителя
бути взірцем здорової людини.

  Працювати потрібно в тісному взаємозв’язку з
учнями, батьками, медичними працівниками, усіма тими, хто зацікавлений у
збереженні і зміцненні здоров’я дітей. Впевненість у собі, у своїх силах,
щоденне піклування про своє здоров’я й здоров’я своїх близьких звільнить нас
від хвороб, принесе радість, щастя, наповнить кожен день життєдайною силою.

   Саме від нас, дорослих, залежить , яке здоров’я матимуть наші діти.

Використовуючи під час навчально-виховного процесу вищезгадані здоров’язбережувальні
методики — оздоровлення засобами мистецтва- матимемо поруч здорових і щасливих
дітей : гармонійно розвинених, працездатних, спроможних здолати будь-які
труднощі.